Цикл Роберту (Cycle "To Robert")

 * * *Хронологія любові

Дзвіночок голосу, весняні очі,
Багата й щедра, думка струменить,
Тебе щомиті відчувати хочу,
До тебе долітаю кожну мить. 

Отак зненацька, пізня і раптова,
Ступила в дні мої,-
                  невже любов? -
З волошками очей і магією слова,
З іскринами бажань, що зблиснули в обох. 

Січнева ніч, і танцювальний вечір.
Твоє обличчя в карнавалі лиць,
Чужі усмішки, незнайомі плечі, -
Все це було недавно і...

                                   колись...

Побачення й вечеря в ресторані,
Де поміж фресок - полька й краков’як,
Де вікна щедро сутінками вбрані,
І розійтись - не хочеться ніяк,

 А потім - день святого Валентина,
Iз понедлка з проливним дощем
Палкі троянди будуть вік цвісти нам
І навівати поцілунку щем. 

А ту суботу замело снігами...
Серед німих признань, рожевих снів
Уже зринала пісня поміж нами,
Ми її чули, і не знали слів. 

Та й геть не стямились, коли то з нами сталось,
Що майже разом мовили: люблю,
Думки і мови різні посплітались,
Я їх у ніжні вірші переллю... 

Мені все досі дивно й нерозгадно,
Як та любов нечутно підійшла
І так спокійно, впевнено, всевладно
Крилом веселки двох обійняла.

  ... Шугали авта по стрімкій дорозі,
     Іржали гальма і кільчився дим...
     А щастя тихо при твоїм порозі
     Цвіло собі барвінком голубим.

(4 квітня, 2005)

* * *Життя текло, як літо золоте,
І осінь жовта стала на порозі,
Життя було стрімке і непросте,
Веселки й грози сходили в дорозі.

І голуби торкалися крилом,
І обпікали блискавки гарячі,
   І щось прекрасне тихо відцвіло,
Лишивши спогади й жалі незрячі,

І люди милі губляться в світах,
Не гасне в грудях полум’я палюче.
   Прийшла любов остання золота,
і тихо сяє, і востаннє мучить...
(25 червня 2005)

* * *Щастя моє з голубими очима,
В світки твої аж по серце зайду,
В них заблуджусь, од любові причинна,
Сліду назад не знайду.

І до смеркання я в них проблукаю,
Сповнена сонцем украй.
Знай, що тебе до нестями кохаю,
Знай, неможливий мій, знай...

(12 березня, 2007)

 

* * *Ті білотілі заметілі
Над нами тінню пролетіли,
І осіяли темінь ясно,
І впали рястом рясно-рясно. 

Ті білотілі заметілі...
Всього ми ніжного хотіли,
Крилом кохання обнімали,
Ми мали щастя. Й скільки мали! 

О синьоокий мій барвінку,
Весна заводить пісню дзвінко,
Я десь боюсь та й вірить в щастя,
Але мені це не удасться.

 Повірю в будні з білим цвітом,
Твоїм турботливим привітом,
У чисту зірку в голім вітті,
У тиху радість в білім світі...

(16 березня 2007)

* * * Перстень

Моє кохане щастя синьоцвітне,
Як сяє сонечко привітно
В твоїм повір’ї,
Мій рідний. 

Даруєш перстень самоцвітний,
Мій світку. 

В нім білопіння і неспокій,
У нім душа твоя глибока,
У нім сія любов прозора,
Як море. 

І голуби, мов обереги,
Блакитний обрій замережили.
Усе нечисте нехай згине.
Я - берегиня...

(21 серпня, 2007)

 

* * * Мій легіню світлий,
веселий, привітний,
Мій місяцю ясний,
Юначе прекрасний,

Прийди, поцілую,
Прийди, обніму я,
Лебедику вірний,
Я жду тебе, ріднй.

Женуть чорні хмари,
Палають стожари,
А ти не злякайся,
Коханню віддайся.

(27 серпня, 2007)

* * *Молитва...
І таке воно життя, така печаль...
Не відлинь з душі моєї, не відчаль,
Не згуби моє кохання, не згубись,
Не зверни у світ бездонний голубий.

(25 листопада, 2007)